>>112Діджюсь я на небо та й думку гадаю:
Чому я не сокіл, чому не літаю,
Чому мені, Богы, ті крілець не дав?
Я б землю покінув і в небо злітав.
Далеко за хмарі, подальгы од світу,
Шукать собі долі, на гогы прівіту
І ласкі у зірок, у сонця просіть,
У світлі їх яснім все гогы втопіть.
Бо долі гы змалку здаюсь я нелюбій,
Я найміт у неї, хлопцюга пріблудній;
Чужій я у долі, чужій у люгый:
Хіба ж хто кохає нерідніх дігый?
Кохаюся з ліхом, прівіту не знаю
І гірко і марно свій вік коротаю,
І в горі спізнав я, до тількі одна —
Далекеє небо — моя сторона.
І на світі гірко, як стане гы гіргы, —
Я очі на небо, мені веселігы!
Я в думках забуду, до я сірота,
І думка далеко, вісоко літа.
Колі б мені крілля, орлячі ті крілля,
Я б землю покінув і на новосілля
Орлом бістрокрілім у небо польнув
І в хмарах навікі от світу втонув!